Бога я буду всегда восхвалять в песнопеньях,
Видя красу, и премудрость Его я в твореньях,
В каждом штрихе.
Всё расписал Он, как дивный художник,
Словом Своим устрояя мир сложный,
Мир настоящий, мир будущий, прошлый-
Всё гармонично сплелось на холсте,
Или листе;
В тонкий орнамент, объёмный, и сложный,
Что не познать.
Только всё глубже в него проникая,
В каждый нюанс постепенно вникать,
В смысл его скрытый, умом постигая,
Что беспредельного нам не объять,
Песни Великому Богу слагаем,
Что по достоинству очень скудны,
Чтоб перечислить деянья Твои.
Я трепещу! пред Тобой повергаясь
В тихой молитве, и с робкой душой,
Я понимаю: мир создан Тобой!
И благодарностью переполняясь,
Дивный из сердца рождая псалом
Жду, что Ты примешь меня улыбаясь
В вечный Свой дом!
Пухов Борис,
Россия
Женат, 12 детей одна из них инвалид.
Прочитано 5808 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
