Вже час настав – схиляємо коліна
Ми перед величчю твоєю наш Господь,
Вже час настав – поспіла уже жнива
І ми готові віддавати, бо отримали любов!
Потіха наша не в скарбах і златах
Надія наша не тлінний прах,
Потіха наша у Христі Ісусі
У Його заповідях, в золотих словах.
Те що отримали, нам треба передати
Тим, хто нужденний зараз вже в цей час!
Те що отримали, не треба нам ховати,
А лише віддавати тим, хто біля нас.
Все - що коштовне тут, що тлінне мов той ранній сон
Не заберемо ми з собою в небеса,
А що коштовне в вічності, де ангелів співзвучний хор,
То буде з нами і повіки там.
Там - де не буде плачу, де не буде сліз,
Там – де квітучі пахощі любові
Там нашим душам вже приготував наш Бог
Велике те майбутне і чудові долі!
Словами неможливо передати те, що в серці є.
Не кожну думку нашу зрозуміють в світі,
Але не треба зупинятись, бо проллє
На них це Дух Святий, і в цьому нам радіти
Сьогодні дякуєм за вчителів, за тих,
Хто жертвуючи часом не спинялись
Бо розуміючи Небесного Отця лиш клич
Передавати Слово Боже не цурались.
Вже час настав, готові вже обранці
Настановив нас на служіння Бог!
Вже час час настав, ви скористайтесь шансом
Бо іншого не буде, буде лише Бог!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Цветок надежды. - Анатолий Бляшук Иисус, рассказывая ученикам о Царстве Небесном, сравнивал его с горчичным семенем: «…Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своем, которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его». (Матф.13:31,32). Бог посеял в наших сердцах семя Своей любви, которое растет и утверждается в нас, и наша ответственность, чтобы этому семени было комфортно в наших сердцах, и тогда оно вырастит и принесет свои плоды….
